Любецькі церкви

    За народними переказами Любеч здавна мав багато церков, мабуть, декілька десятків.
     Найстарішою культовою спорудою Любеча є Антонієва печера, яку пр.Антоній викопав на схилі однієї з любецьких гір на самому початку XI ст.
    Тоді ж неподалік від печери був заснований Любецький чоловічий Антоніївський монастир, що проіснував більше 200 років і був зруйнований в середині XIII ст.
    Печера добре збереглася до нашого часу.
    Ченцями Любецького Антоніївського монастиря був складений відомий Любецький синодик, видатна історична пам’ятка Чернігівсько-Сіверської землі XIII -XIV ст.
    Любецький синодик містив майже повний родовід чернігівських князів і дати їх князювання.
    1694 р. ченці Іон та Інокентій на горі, що над сучасною Подільницею, поновили монастир.
    Саме в ньому зберігався прекрасний витвір давньоукраїнського мистецтва - чудотворна ікона Любецької Божої Матері київського письма, яка була відома ще з XI ст., а після скасування монастиря була передана до київського Софіївського собору.
    У монастирі зберігалась також ікона Спасителя, теж старого київського письма.
    Де знаходиться вона зараз - невідомо.
    Серед монастирських споруд найбільшою була цегляна Воскресенська церква, 1701 р. в стилі українського бароко.
    Поряд стояла трапезна з церквою  Іоакіма та Ганни, поновлена 1754 р., а коли споруджена - невідомо.
    Церкви стояли на високому пагорбі, у прекрасному місці, і були зруйновані в 30-50 рр.ХХ століття.
    Там же містилася церква Зачаття Пресвятої Богородиці.
    Рік її спорудження невідомий.
    До монастиря належав і Онуфріївський скит з дерев’яною церквою, збудованою 1731 року, що за 4 кілометри від Любеча.
    За наказом російської імператриці Катерини II Любецький Антоніївський монастир 1786 р. був закритий.
    Лише деякі з реліквій, що зберігалися тут, зберігаються у чернігівських музеях, а решту, певно, втрачено назавжди.
    Від монастирських же споруд залишилися тільки фундаменти.
    Поблизу Антонієвої печери стояла дерев’яна церква пр.Антонія Печорського (рік побудови невідомий).
    Від неї зараз залишився тільки ледь позначений церковний цвинтар.
У горішній частині Любеча містилася дерев’яна церква  Рождества Богородиці (рік спорудження невідомий).
    Там же стояла велика дерев’яна П’ятницька церква, споруджена в середині XVI ст., з трьома приділами.
    На цвинтарі П’ятницької церкви на початку XIX ст. на народні кошти було споруджено невелику дерев’яну церкву  Миколи Мирликівського.
    B 1779 р. любецьким поміщиком генерал-майором Петром Милорадовичем було споруджено нову дерев’яну церкву   Покрова Богородиці.
    Містилася вона в графському саду  Милорадовичів, фасадом на базарний майдан Любеча.
    Поряд з Покровською церквою, на базарному майдані, було споруджено церкву  Успіння Богородиці.
    Невелика дерев’яна Троїцька церква стояла на правому боці дороги, що іде на гору Лисицю, напроти Замку.
    Найбільш гарну любецьку церкву  Преображення було споруджено 1817 р. в стилі класицизму з червоної цегли місцевого виробництва Григорієм Милорадовичем.
    Розташована вона на базарному майдані Любеча.
    Зараз любечани називають її Спасом.
    У радянські часи церква використовувалась під клуб, комору, довгий час стояла напівзруйнована.
    Тільки 1992 р. її було повністю відновлено.
    Зараз це єдина постійно діюча церква Любеча.
    Решту було зруйновано у 30-50 роки XX століття, а церковні реліквії та майно, цінні історичні документи розграбовано та втрачено назавжди.

    У Спасо-Преображенській церкві